З початку широкомасштабного вторгнення команда «Першого міського» працює на волонтерських засадах.

Людмила Орєшина, генеральна директорка
Мій шлях на телебаченні складається з двох періодів. Перший – робота кореспондентом, автором та ведучою програми. Другий – розпочався, коли я прийшла на «Перший міський» вже на посаду генерального директора.
Це був складний час, час розквіту YouTube, коли мало хто вірив у телебачення. Коли ми щодня мали (та й зараз маємо) доводити, що люди продовжують дивитися телевізор. Об’єктивні новини без замовних матеріалів стали ключовим проєктом для нашого каналу, а ми – головним каналом Одеси.
В телебаченні я люблю темп. Коли шлях від ідеї до реалізації готового проєкту, вже розміщеного в ефірній сітці, дуже короткий. І це попри те, що народження нової програми – важкий процес, що потребує багато зусиль. Маємо на каналі злагоджену команду, де кожен зайнятий своєю справою, яку добре знає, а головне – любить. Для мене дуже важливо, щоб людина була заглиблена у процес. І це дає результати. Ми починали з 19 проєктів. За два роки їх стало 56, а може й більше. Щоденні 20 хвилинні новини, 6 вечірніх ток-шоу у прямому ефірі, понад 20 авторських проєктів, тематичні виїзні та студійні програми, включення до прямого ефіру з будь-якої точки світу та трансляції великих заходів – такого не було на жодному з одеських телеканалів. І це – моя гордість. Частина проєктів втрачала актуальність, ми змінювали формат, якісь просто закривали. І вже зараз, під час повномасштабного вторгнення, створили нові, про наше нове «воєнне» життя. Адже телебачення – це живий організм, який відображає реальність

Марія Тарасова, головна редакторка
Спілкування з найцікавішими людьми, ненормований графік роботи, можливість першою побачити захопливі речі, безсонні ночі, зйомки в найкрасивіших місцях, але за будь-яких погодних умов, причетність до людського щастя та співчуття людському горю. Все це – телебачення. Не робота з дев’ятої до шостої, а частина, і то велика, життя. Я занурилась в нього 30 років тому, коли прийшла адміністратором у програму новин. Вже за місяць поїхала на свій перший сюжет як кореспондент. Пройшла весь медійний шлях: працювала на різних позиціях і каналах, навчалась і продовжую навчатися щодня. В 2024 році мені поталанило очолити редакцію «Першого міського», який по при всі складнощі, живе в ритмі Одеси, прислухаючись до її тривог, радощів та потреб. Кожен на своєму місці, але ми всі, вся команда працюємо, щоб допомагати одеситам. І дуже радіємо, коли вдається зрушити з місця складні питання.

Ольга Шагіна, головна операторка
Я розпочинала шлях оператора з кінокамери та «великого» кіно на Одеській кіностудії. Коли кіновиробництво в країні поставили на паузу, мене врятувало телебачення. В команді «Першого міського» я з моменту її створення. Профільна освіта та досвід, накопичений в кіно, стали мені у нагоді в роботі на ТВ. Студії «Першого міського» – мій дім, і кожна деталь тут – під моїм контролем. Робочий ранок спільно з командою операторів розпочинаємо з підготовки студій: налаштовуємо світло, встановлюємо декорації до проєктів, які знімаємо сьогодні. Адже кожного дня вони різні. Від актуального «Інтерв’ю дня», гострих «Центру захисту українців» та «Червоної межі» до великого ток-шоу «Хліба та видовищ». Ми працюємо не тільки в студії. Пам’ятаю великі виїзні проєкти мирних часів: запис спортивних змагань, спектаклів в одеській опері, концертів на Дерибасівській та Потьомкінських сходах, прямі трансляції святкування Нового року на Біржевій площі. Сподіваюсь, після Перемоги, все це повернеться. То ж, на цій роботі не буває нудно. Адже вона дарує радість зустрічі з цікавими людьми, можливість бути центрі подій улюбленого міста.

Валерія Вальберг, редакторка
На одеське телебачення я потрапила наприкінці нульових. Я їхала на свій перший репортаж і страшенно переживала: мені було 20, і я нічого не знала на цю тему. Але врешті-решт впоралася і з тих пір зняла дуже багато різних репортажів. І досі переживаю за кожен з них, бо свою роботу треба робити або добре, або не робити взагалі. Пізніше я встигла попрацювати, зокрема на «Першому міському», випусковим редактором, шеф-редактором, редактором ефірів, автором програм та ведучою. А взагалі телебачення для мене – це не просто робота, а спосіб життя.

Марина Романова, редакторка
Хтось назвав телебачення – дитиною радіо та кіно. Для мене це – найкайфовіші інструменти для ретрансляції інформації. Працювати кореспондентом на одеських телеканалах я почала у 2015. Рік потому запропонували співпрацювати з центральними ЗМІ. Шість років була власною кореспонденткою національних телеканалів в Одеській області. А з початком широкомасштабного вторгнення стала редакторкою місцевого телеканалу. Кажуть: телебачення може стати вашою любов’ю чи найбільшим розчаруванням. Мені пощастило: незважаючи на розмаїття викликів у професії, журналістика – одна з найбільш захопливих пригод, яка зі мною сталася.

Ірина Коробко, ведуча програм «Інтерв’ю дня», «Центр захисту українців» та «Білий чай»
З дитинства я мріяла стати вчителькою, а потім до мого життя несподівано увірвалося телебачення. Телевізійні старожили тоді сказали: «Це таке болото, що або підеш одразу, або залишишся надовго». Другий варіант став моїм. Не пожалкувала – жодного разу. І якщо б довелося почати з нуля, обрала б ТВ. Журналістика навчила мене комунікувати з будь-якою людиною, тверезо мислити, критично оцінювати події та бути завжди в інформаційному просторі. Тому моя робота для мене набагато більше, ніж просто робота. По справжньому люблю і мрію продовжувати. Далі буде)
Руслан Дроздов, ведучий програм «Інтерв’ю дня» та «Велике питання»
Починав роботу у ЗМІ на радіо. Спочатку ведучим та музичним редактором, а згодом занурився в новини як журналіст, редактор та ведучий. Одночасно з радіо почав працювати і на телебаченні. Цінував і до цього часу ціную цю роботу за можливість спілкуватися з цікавими особистостями та доносити до людей важливу інформацію.

Олександр Філяєв, ведучий програм «Код доступу» та «Червона межа»
У 2018 році я повернувся до рідної Одеси, маючи за плечима п’ятнадцятирічний досвід на столичному радіо та телебаченні. Знову хотілося відчути знайому атмосферу, то ж невдовзі я прийшов працювати на «Перший міський». Повернення в Одесу було не лише особистим, але й професійним викликом. У той час, коли світ переживав труднощі через пандемію коронавірусу, а потім і повномасштабного вторгнення росії, я зрозумів, наскільки важливо залишатися гнучким і готовим до інформаційних викликів та змін. «Перший міський» став для мене новим майданчиком з реалізацій ідей та розкриття потенціалу в умовах нових реалій.